лють
31обо˫амо — (6*) нар. 1.С обеих сторон: се сѹть ѡбрази лѹньнии четыре •а҃•ѥ же новоѥ г҃лють(с). мѣсѧчь||ныи наричють. •в҃•ѥ перекрои •г҃•ѥѥ. ѡбо˫амо горбаво. •д҃•ѥ свѣтло. КН 1280, 566а–б; ключисѧ по всемѹ градѹ въскорѣ за д҃нии || •м҃• ˫авлѧтисѧ на въздѹсѣ… …
32образъ — ОБРАЗ|Ъ (2058), А с. 1.Внешний вид. облик: ли ˫ако же мѣдѧна˫а зми˫а. образъ ѹбо имѧше змиинъ. Изб 1076, 227; еи чадо. бѹдеть ти ˫ако же ти с˫а обѣща ан҃глъ ˫авивъс˫а въ образѣ моѥмь. ЖФП XII, 46б; и сему чюду дивуемъсѧ. како ѿ персти создавъ… …
33осквьрнѧти — ОСКВЬРНѦ|ТИ (47), Ю, ѤТЬ гл. 1.Осквернять: Горе блѹдьникѹ. осквьрнѧѥть бо ризѹ невѣстьникѹ. да иц҃рьства брака съ стѹдъмь изгънанъ бѹдеть (ῥυποῖ) Изб 1076, 79 об.; Осквьрнѧѥть свою д҃шѫ шъпътьникъ (μολύνει) Там же, 180; Аще ктѡ единѣмь окомь… …
34займатися — I а/юся, а/єшся, недок., зайня/тися і діал. займи/тися, займу/ся, за/ймешся, док. 1) чим. Робити, здійснювати що небудь. || Вивчати що небудь, оволодівати чимсь, присвячувати себе якому небудь заняттю, якійсь справі. 2) ким, чим. Приділяти увагу… …
35залютувати — у/ю, у/єш, док. 1) Почати лютувати, виражаючи лють словами або вчинками. 2) Почати виявлятися з надзвичайною силою; бушувати, шаленіти (про явища природи). 3) Запаяти …
36зшаленіти — і/ю, і/єш, док. Стати надмірно збудженим від якогось сильного почуття, бурхливо виявляючи надзвичайне хвилювання, збудження, несамовитість, лють …
37казитися — кажу/ся, ка/зишся, недок. 1) Впадати в лють; скаженіти, шаленіти, біситися. 2) розм. Пустувати, жирувати (у 1 знач.). •• Кази/тися з жи/ру коверзувати, дуріти з розкошів …
38кидати — аю, аєш, недок., ки/нути, ну, неш, док., перех. 1) також чим. Махнувши рукою (руками), примушувати летіти, падати те, що є в руці (в руках). || Опускати, занурювати (в рідину). || Викидати. || перев. безос. Сильно хитати, гойдати; підкидати. ••… …
39лютощі — ів, мн. Те саме, що лють 2) …
40озвірілий — а, е. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до озвіріти. 2) у знач. прикм. Дуже розгніваний, розсерджений; розлючений. || Який виражає звірячу лють, злобу (про обличчя, очі). 3) у знач. прикм. Який втратив людську подобу, став схожий на звіра …
